Днями, вночі знову пробудилася від сну. Третя година на годиннику, а я вже звично споглядаю стелю. Це наша з нею неспані ночі.
Раніше я намагалася контролювати буквально все — від прибирання до кожної хвилини свого дня. Наскільки це можливо в умовах, коли на кордоні війна. Здавалося, якщо я триматиму усе під контролем, то буде легше. Тут я була геть неправа.
Спочатку я думала, що все проблема у генетиці. Моя мама завжди страждала від безсоння. Але з часом зрозуміла, що це стрес пише мою історію.
Я вирішила спробувати відпустити деякі речі. Навчилась дозволяти собі недоідеальність. І знаєш, що найцікавіше? Це працює. Так, це непросто. Але кожен маленький крок, кожне визнанне, що ми не можемо контролювати все — велике полегшення.
Що змінила? Викинула стару банку з-під кави, що стояла вже рік. І відчула, ніби з себе скинула вантаж. Маленькі кроки.
Тепер я намагаюся влаштовувати собі вечірні ритуали. Замість тотальної чистоти — чашка чаю і теплий плед. Це не вирішить всіх проблем, але дасть трохи спокою. А в умовах війни спокій — це наше маленьке диво.
Тож, коли вкотре прокинешся серед ночі і відчуєш навантаження — згадай, що відпочинок теж важливий. І все, що сьогодні не так, завтра може відчуватися вже зовсім по-іншому.
Якщо ти відчуваєш, що все занадто важко — не тримай це в собі. Лінія психологічної підтримки: 7333 (безкоштовно, цілодобово).
