Минулого вівторка я прибирала гостинну від восьмої ранку до двох дня. Не потому що там був жах. Просто я стрибала туди-сюди. Почала зі стільниці, перейшла на килим, пригадала що діван треба чистити, повернулась до стільниці. О другій я була втомлена лічимо як сама себе не вела у кучугурах.
Моя подруга Ірина якось розповіла про метод що вигадав її батько. Звучало просто. Занадто просто. Але я спробувала.
Суть методу
Представ кімнату як коло. Ти заходиш біля дверей і йдеш по периметру. Не туди-сюди. Не стрибаєш на половину кімнати. Просто крок за кроком, по колу.
Ліва сторона. Потім вперед. Потім права. Потім назад. Все що потрібно витерти чи прибрати — ти робиш з місця де стоїш. Коли обійшла коло повністю — кімната готова.
Не потрібно помічати пятно посередині, перестрибувати туди і забути де ти була.
Чому це працює
Це не про магію. Це про те що мозок не вирішує одночасно п'ять завдань. Коли у тебе є система — якась лінія по якій йти — втома приходить пізніше.
До того як я спробувала цей метод я переходила кімнату десь по два-три рази. Мозок не знав де закінчити. Це утомлює більше ніж сама робота.
Для маленьких квартир
Якщо у тебе хрущовка або панелька і кімната мала — цей метод особливо допомагає. Ти робиш менше кроків. Рука не затікає від того що тримаєш серветку у напруженому положенні.
А якщо це кухня що вимірюється в два кроки — то річ і поготів. Ти не встигаєш натомитися перш ніж закінчити.
Батько Ірини не знав про теорію навантаження на увагу і когнітивну навантаженість. Він просто заміцив що коли робиш по колу — закінчиш швидше. А я дивую як часто найпростіші речі найефективніші.
